Історичні пісні Юліана Урсина Немцевича – «Пороховий магазин революції»

Авторка: Тетяна Турчина

Польський суспільний діяч, репортер, драматург і поет Юліан Урсин Немцевич (1758 – 1841) увійшов до історії музичної культури як автор поетичного тексту першого поетичного співаника Śpiewy historyczne. Музичне втілення «Історичних пісень» не лише принесло автору довгі роки популярності, а й заклало підвалини нових жанрових течій в польській музиці. Серед інтерпретаторів віршів Немцевича були як професійні композитори (Кароль Курпинський, Францишек Лессель, Марія Шимановська, Юзеф Дещинський, Вацлав Жевуський), так і аматори, автори чи не єдиної публікації – Цецилія Бейдаль, Францишка Кохановська, Лаура Потоцька та інші.

Перше видання «Історичних пісень» відбулося у 1816 році, і майже одразу книжку назвали «польським Євангелієм» і «римованим підручником історії, за яким має вчитися молоде покоління», а її автора обдарували епітетами «людина-Польща», «Нестор польської літератури».

До написання збірнику віршів (1812 рік) Немцевич уже прожив більшу половину насиченого подіями життя. Політична кар’єра і літературна творчість від самого початку тісно переплелися в його житті. Це відзначає Адам Міцкевич у паризьких лекціях, одна з яких була присвячена цьому автору: «Немцевич ніколи не виступав як поет-віртуоз, ніколи не писав для розваги своїх читачів; мистецтво ніколи не стало для нього ідолом. Перш за все він був поляком і лише поляком. У своїх творах він вбачав зброю для боротьби з ворогами Польщі».

Участь у повстанні Тадеуша Костюшка стала першою знаменною подією політичної долі Немцевича. Без його участі не виходив жоден документ зі штабу повстанців, жодне звернення до народу: його перу належать прокламації, щоденні накази і військові бюлетені. В останній битві біля селища Мацейовіци (поруч із Варшавою) Юліана було поранено в праву руку. Пізніше він напише: «Я пам’ятаю, що біль не була першим відчуттям тієї миті; навпаки – гордість, що я пролив свою кров за Вітчизну, охопила мене. Проте романтична радість патріотизму, що лестила моєму себелюбству, швидко розсіялася, коли я побачив загальне сум’яття нашої армії».

Після придушення повстання його чекав дворічний полон в Санкт-Петербурзі, який перервала смерть Катерини ІІ: одним з перших наказів імператор Павло І дарував свободу Костюшко і Немцевичу і дав їм гроші на міграцію в Америку через Швецію та Англію. (Пізніше за наполегливим проханням Костюшка Немцевич поверне ці гроші царю в Петербурзі).

Американський період життя приносить йому нові знайомства (серед яких генерали, фінансисти, письменники і політики – Джордж Вашингтон, Александр Гамільтон, Томас Джеферсон) і нові враження: «Американці завдяки своєму географічному положенню далеко від війн, що терзають Європу, вони насолоджуються чистим та спокійним життям, та це лише тому, що їм незнайомі витончені задоволення і ті хвилювання пристрасті, що ці задоволення породжують».

Проголошене Наполеоном у 1807 році князівство Варшавське дарує патріоту надію на повернення незалежності Польщі. У 1808 році Варшавське «Товариство друзів науки» (Towartzystwo Przyjaciółow Nauk) пропонує Немцевичу у віршованій формі написати про подвиги героїв польської держави. У передмові до першого видання «Історичних пісень» автор пише про свої цілі: «Нагадувати про діяння предків, дати знання про славні епохи і зростити любов до Батьківщини з першими рефлексіями пам’яті – це найкращий спосіб збурити в народі прив’язаність до рідної землі».

На авантитулі рідкісного першого видання книги олівцем написано «Пороховий магазин революції» і далі вже чорнилами пояснення: «Слова «Пороховий магазин революції» були написані власноруч паном намісником в царстві Польському генерал-фельдмаршалом князя Варшавського, графом Іваном Федоровичем Паскевичем-Єриванським. Його світлість, розглянувши виписані зі Śpiewy historyczne найбільш осудливі місця, раптово зобразив цими трьома словами і ціль цієї книги, і вплив її на читачів. Це трапилося у жовтні 1832 року. Про це свідчить очевидець – дійсний статський радник Олександр Красовський. 19 травня 1836 року». (Як відомо, роль Паскевича в придушенні польського повстання 1830–31 років була вирішальною.)

Цикл «Пісень» складається з 33 творів, кожен з яких супроводжують історичні коментарі, названі Немцевичем як “Przydatki” (дослівно – «корисні знання»). Після тексту містяться мініатюрні гравюри, що відображають сюжет оповіді. «Пісні» розміщені в хронологічній послідовності і кожна присвячена одному персонажу чи події, що реконструюють історію Польщі, починаючи з легендарного засновника першої польської князівської і королівської династії П’яста, що жив у кінці Х ст.

Величезну популярність «Історичні пісні» Немцевича зберегли до початку повстання – у переважній більшості вони заклали основу патріотичної лірики повстанців. Музика певних пісень була повністю процитована, але з іншим поетичним текстом. Відповідно до історичного моменту на зміну лірико-епічному осмисленню історії прийшли заклики до боротьби і пісні маршового ритму, що зображали крокування повстанської армії.