Захисник людства перед тиранією Бога, «Каїн» Байрона

Тетяна Турчина

Часто цю містерію визначають як підсумок романтичних шукань Байрона. Опублікована після придушення національно-визвольного повстання в Італії, тематично вона продовжує роздуми попередніх «італійських трагедій» про життя народів Священного союзу. Автор переосмислює цю тему у біблійному ключі, створюючи монументально-величний образ Каїна. Убивця, що приніс до світу смерть, у строфах поета постає першим на землі бунтарем, – і це його ключова характеристика. Саме вбивство ніби вторинне, винесене за дужки, воно не має того смислового навантаження, яким його наділяє Біблія.

Лорд Джордж Гордон Байрон

Цікаво, що до кінця твору ми не можемо напевне визначити, яким є Каїн – маємо саморефлексії, роздуми, вчинки, і лише на останніх сторінках приходить голос зі сторони – це ангел, що таврує братовбивцю: «Ти був з дитинства впертий і жорстокий, Як ґрунт, який повинен обробляти». Та чи був він таким насправді? «Я душею прагну Лише добра!» - каже він Люциферу. І це добро він несе через дію – хоче скинути жертовники Єгові через співчуття до «безневинних агнців», до «бекання наляканих овець, Що тужать за ягнятами своїми, Які покірно вмерли під твоїм Ножем благочестивим».

Каїн та Авель

Поступово складається переконання, що Каїн – добра людина, він любить землю, здатний на глибокі почуття: ніжне кохання до Ади, сестри і дружини, батьківська ласка до малого сина Еноха і доньки, братерська прив’язаність до Авеля. Він не скорився Люциферу, подібно Фаусту Гете, блукаючи світами у пошуках істини. Виправдання Каїна закорінене у просвітницькій практиці ХVІІІ ст. Це по-суті виправдання «природної» людини з її земними прагненнями і земними правами. Така людина від природи благородна і прекрасна, вона не обтяжена упередженнями цивілізації, і може бути ще кращою, якщо стане вільною і щасливою.

У протистоянні братів втілюється конфлікт різних світоглядів: якщо Каїн втілює світлі пориви до свободи, то Авель – риси рабського смирення і боягузтва. Для Авеля «Бог дорожчий за життя», бо сам він «сумирний, лагідний покірний, як вівці стад, які він випасав». І влучаючи у брата головешкою, схопленою з жертовника Каїн ніби захищає саме життя – захищає ще не принесених на жертовника ягнят, захищає ще ненароджене людство, що приречене стояти навколішках перед всесильним Богом. Але такий протест не має успіху – і на долю Каїна випадає вічне, скорботне і стоїчне терпіння.