Джерело вальсу, лендлер

Вероніка

Лендлер – це парний танець з розміром 3/4 або 3/8, що танцюється по колу. Його історія почалася ще в XVIII столітті на селянських площах Австрії, звідси й назва «Ländler» - «сільській танець» («Land» з нім.– сільська місцевість), хоча відома й друга версія походження назви – від округу Верхньої Австрії – Ландль (Landl).

Для цього танцю характері обертання із притупуваннями і стрибками, хлопки в долоні та перехрещування рук. Він виповнювався в парах, весело і грайливо, навіть із залицянням між партнерами. Рухи виконувалися широко і вільно, як в закритому положенні в парі, так і у відкритому, і навіть спиною один до одного.

В XIХ століття лендлер вступає вже як бальний танець – більш вишуканий, елегантний, набувши нових рис, і стає одним із джерел вальсу. Але в лендлері залишається поділ на 6 чи 8 танцювальних частин.

Музична форма лендлеру представлена в творчості Людвіга ван Бетховена, Антона Брукнера, Франца Шуберта, Роберта Шумана. «Німецькі танці» Вольфганга Амадея Моцарта і Джозефа Гайдна також мають відсилки до нього. Йозеф Ланнер, що популяризував разом із Штрауссом-батьком вальс, має серед своїх композицій перелік лендлерів.

Існує декілька варіантів танцю, що називаються за місцем виникнення схеми. В каталозі танців нашої студії є один з них: Нижньобаварський лендлер (Niederbayrischer Landler) А також представлені два інших: Ländler (за Franz Anton Roller) Сучасний лендлер з фільму «Звуки музики»