Танець на хмизі - Буре

Вероніка

Bourrée – старовинний французький народний танець, що виник у XVI столітті. З’явившись у регіоні центральної Франції (нагірна провінція Овернь і Верхня Луара), він швидко розповсюдився по всій країні, збагатившись варіаціями схем, кількістю учасників, кроків та навіть ритму (2/4, 4/4 або 3/8).

Існує кілька версій походження назви танцю. Одна з найлегших – від фр. «bourrer» у значенні «настрибувати», «битися». Також можна зустріти думку, що буре сформувалося, коли французькі дроворуби (часом і виноградарі) замість танцювальних па використовували особливий тип стрибків, які допомагали їм уминати хмиз у в’язанки, які і називалися «буре».

У XVII столітті буре ввійшло у бальні зали, через це набуло нових рис – розмір закріпився парним (2/2, 2/4, 4/4 або 4/8), рухи стали більш плавними та підкреслено вишуканими. Його почали танцювати інші країни, а композитори – включати мелодії буре до своїх творів. Першими були Гендель та Люллі, популярність зростала, тож ми маємо можливість почути характерні звуки в роботах Баха, Рамо, Кампра та інших представників епохи бароко. На основі народного танцю балетмейстери розробили особливий тип танцювального кроку – Па-де-Буре (фр. Pas de Bourrée), який закріпився в балеті до сьогодні.

Буре танцювали й у XVIII ст., і тільки після Великої Французької революції (1789 р.) та наполеонівських війн (1799 – 1815 рр.) воно вийшло з моди. В кінці XIX століття деякі композитори повернулись до буре (Сен-Санс в «Овернскій рапсодії», Шабріє «Фантастичне буре»). А танець існує і сьогодні на своїй батьківщині – в провінції Овернь, як традиційний та народний.

В нашому каталозі ви маєте змогу прочитати про буре детальніше.

Студія зрідка теж танцює буре за схемами, дві з яких маємо за посиланнями: - Bourrée «Saint Gemme» - Bourrée «Saint Pierre»